Хвора людина у своїх метаннях робить багато помилок, особливо, якщо він до смерті наляканий. Всіх помилок не перерахувати, але основні такі:

 

1. Надія на «чарівну таблетку», яка дозволить поправити здоров'я, не змінюючи нічого в звичках і способі життя. Іншими словами, людина хоче продовжувати пити, курити, поглинати отруйну їжу, користуватися побутовими отрутохімікатами, але ... щоб зі здоров'ям був повний порядок. Цю надію з людей не випалити розпеченим залізом. Впевненість у тому можливо ретельно культивується системою здравозахоронення у вигляді багатьох тисяч найменувань ліків, що продаються в аптеках. У людини створюється незламна ілюзія, що головне - знайти правильного лікаря, який пропише правильні ліки. Тому, як тільки хворий чує про те, що такої таблетки як би немає, а потрібно, насамперед, змінити звичний устрій свого життя, то його інтерес випаровується практично в ту ж секунду. І починається ...

 

2. Збір думок. Виражається в тому, що хворий з власної ініціативи, за наполяганням родичів або разом з родичами продовжує наполегливо шукати «хорошого фахівця з свого захворювання» - відвідує все нових і нових лікарів, здає нові і перездає старі аналізи, запитує поради у знайомих, на всіляких форумах і т.п. Те, що всі лікарі - випускники одного і того ж інкубатора в розрахунок, як правило, не приймається. Вони вчилися за одними і тими самими підручниками, читали одні й ті ж методички, знаходяться в умовах жорстокої кругової поруки, ... а тому відрізняються один від одного тільки перевагами тих чи інших антибіотиків. У глибині душі хворий до самої смерті живе упевненістю в тому, що «потрібно просто знайти хорошого лікаря». Це майже як гра в доброго і злого слідчого.

 

3. Спроби обговорювати з лікарями альтернативні методи лікування. Іншими словами, приходить хворий до лікаря і каже: «Я от хочу спробувати ... (вписати потрібне) - що ви про це думаєте?» Подібні розмови завжди, без винятку, закінчуються страшним роздратуванням лікаря і порадою викинути такі думки з голови. Це ще тільки на етапі "бажання" хворої людини піти іншим шляхом. Якщо ж людина вже пішла і їй стало краще, то реакція будь-якого лікаря на це завжди однотипна - якщо стало краще від нетрадиційного лікування, - значить вам поставили невірний діагноз або у вас взагалі нічого не було (у вас був просто невроз). Більшість докторів схильні відкидати все, що виходить за рамки їх персонального досвіду і кістьми ляжуть поперек будь-яких нововведень, якщо ті, не дай боже, хоч якось конкурують з тим лікуванням, яке вони призначали досі. Жоден лікар не зізнається в тому, що йому не вистачає якихось знань або освіти, а тому одразу ж скаже, що «це все нікуди не годиться» або «цього не може бути». А хворий після цього, як правило, відразу ж впадає в зневіру і втрачає інтерес до всякої альтернативної медицини.

 

4. Прагнення постійно обстежуватись, робити якісь аналізи, тривожитись з приводу виходу якихось показників за межі так званих норм. У реальності, відхилення в аналізах не є показанням до лікування. Показанням до лікування є не якісь там цифри, а виключно погане самопочуття і явно ненормальне функціонування організму. Наприклад:

• часті болі, дискомфорт в якихось частинах тіла;

• швидка стомлюваність, низька витривалість;

• проблеми зі сном (труднощі із засипанням, переривчастий сон, низька тривалість сну, відчуття розбитості після сну, безсоння тощо);

• проблеми зі стулом (запори, проноси);

• поганий апетит;

• висока сприйнятливість до інфекцій;

• проблеми психо-неврологічного характеру (депресія, апатія, нервозність, тривожність, тік, оніміння тощо);

• погана переносимість кліматичних аномалій (холоду, вогкості, протягів, спеки і т.п.).

 

5. Ми всі схильні вірити історіям більше ніж фактам, тому мислимо подієво, а не статистично. І коли ми знаходимося перед вибором - почати лікування, лягати на операцію - ми практично завжди (часто не усвідомлюючи цього) покладаємося на наші емоційні судження про ризики та ймовірності. А наші емоційні судження виникають з нашого досвіду і тих історій, які ми в думках прокручуємо. «Хлопець сестри моєї дружини випив ці таблетки, і у нього були жахливі наслідки. Та ні за що на світі я до них не доторкнуся!» - казав мені один пацієнт. «Доктор Х оперував мого друга, і з тих пір у нього постійні болі. Ні в якому разі не дам цього лікаря навіть пальцем до мене доторкнутися!» - говорив інший. «А я бачив рекламу ось цих ліків по телевізору. Може мені краще приймати їх?» - запитував третій. Ми віримо в те, що подібне мислення допоможе нам приймати мудрі рішення, але це не так. Ми чули про те, як у знайомого проявилися ускладнення після операції і грунтуючись на цій історії вирішуємо, що операція нам не потрібна. Навіть у випадку, якщо статистична ймовірність ускладнення менше відсотка. Або, ми прочитали про побічні ефекти ліків, які виписав лікар, і вирішуємо не брати їх, навіть не дивлячись на той факт, що дослідження показали незначну частку ймовірності виникнення побічних ефектів у порівнянні з тим, як добре ці ліки лікують симптоми і причини хвороби і навіть можливо подовжити нам життя.

 

6. Прагнення перекласти відповідальність за своє здоров'я на «плечі» інших, у тому числі і лікаря. Сюди ж можна віднести пошуки винних у тому, що людина захворіла, або лікування його «йде не так» (а як воно «має відбуватись» він, як правило, не знає). Часто такі хворі скаржаться що їм «занесли інфекцію», щось важливе для його/її здоров'я приховали, своєчасно не попередили і т.д. і т.п. Вся енергія таких пацієнтів спрямована в одному напрямку - знайти і покарати винного..., щоб іншим «неповадно було так чинити з людьми»!!!

 

А  пошук винуватого потрібно було починати з себе-коханого ...

 

Помилок багато, шляхів вирішення цих помилок - теж. Головне в цій справі не переступити через точку неповернення, коли повернутись назад, на жаль, вже не можна.

 

Якщо Ви в змозі тверезо мислити, готові усвідомити ці основні помилки, то ми в змозі підвищити якість Вашого життя, застосовуючи ті методи і технології, які будуть корисні Вам! Вибір за Вами!

​

Автор Циркот Ігор