Ми живемо в демократичному суспільстві, тому кожен з нас має право на свій вибір. Цим правом ми користуємось і при виборі методу лікування. В значній мірі, наш вибір залежить від нашої обізнаності в основних принципах лікування.

На сучасному етапі розвитку медицини розрізняють алопатичний (традиційний) та гомеопатичний (біологічний) принципи лікування. Обидва вони мають право на існування, але вибір лікування, в значній мірі, залежить від тандема "лікар-пацієнт".

​

При визначенні стратегії лікування слід дати відповіді на головні питання: "Доцільно боротись з симптомами захворювання чи активізувати захисні властивості організму? В яких випадках застосувати симптоматичну, а в яких випадках біологічну терапію?".

​

Відповіді на ці питання знаходяться в площинах розуміння ідеології алопатичного та гомеопатичного підходів.

Що ж собою являє алопатичний (традиційний) підхід..?

Традиційна медицина передбачає алопатичний підхід, який базується на усуненні патологічних симптомів та синдромів. Алопатичні препарати це штучно синтезовані хімічні речовини, які в певних дозах усувають або зменшують прояви захворювань. Наприклад, при появі болю - призначаються знеболюючі препарати, при закрепах - проносні засоби, при блювотному синдромі - проти блювотні, при набряках - проти набрякові, при високій температурі тіла - жарознижуючі і т.д. При цьому терапевтичний ефект лікування досягається застосуванням препаратів протилежної дії до тих чинників, які викликали симптоми захворювання. Алопатичний підхід виправданий при гострих ситуаціях, коли виникає загроза для життя (кровотеча, інфекційні захворювання, гостра хірургічна патологія) і необхідно застосувати інтенсивне, радикальне лікування. При лікуванні хронічних захворювань застосування алопатичних препаратів є недоцільним або навіть шкідливим. В Україні, основна маса лікарів практикує, виходячи з принципів алопатичної медицини, тому на сьогоднішній день алопатичне лікування продовжує залишатись домінуючим в медицині. З позицій гомеопатичного (біологічного) підходу, де подібне лікується подібним, вище перераховані симптоми розцінюються як сигнали організму про виникнення дисбалансу в тілі.

Гомеопатичне лікування передбачає використання натуральних речовин та методів, які діють на початковий або проміжний етапи розвитку захворювань без пригнічення механізмів саморегуляції. При гомеопатичному лікуванні намагаються не "боротись" з симптомами захворювання, а підтримати захисні (оздоровчі) реакції організму. Такий підхід є найбільш фізіологічним. Він допомагає організму завершити оздоровчі реакції та досягнути компенсації (відновити гомеостаз). Гомеопатичне лікування ефективне в тих випадках, коли вже не має потреби в інтенсивній терапії.

​

Сучасна медицина, досягнувши значних результатів в своєму науковому та практичному розвитку, здатна зберегти пацієнту життя навіть у тих ситуаціях, які раніше вважалися неможливими. Проте, вона практично безсильна при хронічних процесах в організмі, які проявляються не стільки захворюваннями, скільки порушеннями різноманітних функцій. Тому, в таких випадках на перший план виходить функціональна медицина, яка здійснює цілісний (холістичний) підхід до кожного пацієнта, діагностує пріоритетні порушення функцій, їх причини та взаємозв'язки, визначає найоптимальніший підхід у тактиці відновного лікування. Основною ціллю функціональної медицини є впровадження технологій здоров'я та його збереження, а не боротьба з симптомами захворювань; профілактика захворювань на до клінічній стадії, коли ще немає структурних порушень, а численні лабораторні дослідження ще не викликають занепокоєння у лікарів. Тому функціональна медицина є найбільш профілактичною, оскільки дає змогу виявити проблему тоді, коли їй ще можна запобігти.

Функціональне лікування спрямоване на:

- усунення функціонального дисбалансу систем та органів шляхом корекції на біохімічному рівні;

- нейтралізацію негативних екзогенних та ендогенних факторів;

- покращення фізіологічних функцій організму;

- стимуляцію позитивних чинників на людський організм;

- розширення адаптаційних можливостей індивіда.

​

Одним із підрозділів функціональної медицини є Прикладна Кінезіологія (ПК), яка була заснована в 1964 році Дж.Гудхартом (США). ПК базується на поєднанні класичних медичних знань із альтернативними (остеопатія, гомеопатія, акупунктура, фітотерапія, нутріціологія і т.д.). ПК - це багатовекторний підхід до здоров'я людини, де діагностичний пошук спрямований на виявлення функціональних дисбалансів на психо-емоційному, біохімічному та структурному рівнях. Суттєвою перевагою даної технології є біологічно зворотній зв'язок з пацієнтом. Це відбувається шляхом інтерпретації м'язового тесту під впливом різноманітних провокацій. При цьому реакція-відповідь на провокацію відображає індивідуальну норму людини, а не середньостатистичні загальноприйняті показники. В цьому сенсі ПК - персоналізована медицина.

​

Спеціалісти кабінету відновного лікування "Альтернативна медицина" проводять діагностику та лікування пацієнтів із застосуванням гомеопатичного (біологічного) підходу, що цілком і повністю відповідає принципам функціональної медицини. Саме такий підхід дає можливість досягати якісних результатів при лікуванні пацієнтів із хронічними захворюваннями.

Автор Циркот Ігор