Корінь проблем зі здоров'ям у матері і у дитини один. Як таке може бути? Це завжди саме так і було. Все питання в тому, наскільки мати усвідомлює цю пряму залежність. Згадаймо слова знаменитого мудреця давнини Гермеса Трисмегиста: «У Природі й у всьому Всесвіті все влаштовано за принципом: як вгорі - так і вдолині, як всередині - так і зовні, як у великому - так і в малому». І до цього можна додати: «Як у матері, так і у дитини» ...

У матері і дитини є відкритий канал зв'язку, який образно можна назвати «сполучені судини». Це складне сплетіння 13 умовно окремих провідників зв'язку, які переплітаючись, утворюють єдиний канал, подібно пуповині.

 

Нижче кілька тез про грубі помилки (частіше неусвідомлених, але тим не менш неосвічених) з боку батьків, які звертаються за допомогою для своєї дитини до фахівця високої кваліфікації у сфері нетрадиційної медицини ...

 

Батьки не бажають чути, що вони допустили найдурніші і грубі помилки зі своїми дітьми.

 

Батьки не бажають чути, що вони могли завдати шкоди дитині, в силу свого невігластва і незнання.

 

Батьки не бажають чути, що вони роблять далеко не все, що могли б для своєї дитини.

 

Батьки, не бажають чути, що якщо дитина хвора, то перше, куди потрібно дивитися, - в енергетичний зв'язок між матір'ю і дитиною. Вони не здатні усвідомити і прийняти той факт, що поки мати має проблеми зі здоров'ям - як фізичні, так і психологічні - знайти дитині здоров'я буде дуже складно.

 

Батьки не бажають чути, що причина хвороби їхньої дитини часто лежить у сфері проблем взаємин між членами сім'ї, особливо між батьками. Ніхто з них не бажає нічого подібного чути тому, що особливо «просунуті» батьки переконані, що вони зробили все найкраще для дитини, що вони досить мудрі й розумні, щоб жахливо помилятися у своїх діях і рішеннях щодо дитини.

 

Вони переконані, що у них все під контролем, і неможливо таке, щоб якийсь там доктор, завдання якого «мовчки лікувати дитину», вказував їм на помилки і недоліки, особливо в сфері взаємин у сім'ї.

 

Батьки не готові чути, що на самій-то справі, вони недостатньо приділяють уваги дитині, і ставлять власні потреби вище потреб дітей.

 

Батьки не бажають чути, що дитина відчуває справжнє ставлення батьків до нього, як до хворого, недолугому і безнадійному, і як наслідок - вони отримують загальне погіршення в стані дитини і прогресування хвороби. Такі батьки не можуть визнати, що в глибині душі вони соромляться своєї дитини в соціумі, ховають його несвідомо, тому що він руйнує уявлення про них у суспільстві як про "ідеальних батьків".

 

Немає нічого ціннішого для дитини, ніж батьки, які готові принести в жертву свої амбіції, свій авторитет, своє зарозумілість, піддати сумніву і зруйнувати свої колишні переконання і парадигми тільки заради будь-якого шансу подарувати дитині здоров'я і цілісність. Це воістину батьківську подвиг, гідний поваги.

​