Тонус м'язу є основним діагностичним критерієм. По тонусу м'яза спеціаліст може визначити локалізацію захворювання, підібрати необхідний лікувальний препарат, вибрати оптимальну тактику профілактики та лікування.  Основна ціль м'язового тестування - виявити м'язи з зниженим тонусом.

​

В прикладній кінезіології застосовують дві основні стратегії: діагностика через індикаторний м'яз та діагностика через асоційовані м'язи.

​

Діагностика через індикаторний м'яз.

​

Індикаторним м'язом може бути любий м'яз, який відповідає принципам  індикаторності ("здоровий" м'яз з нормальним тонусом). Такий варіант діагностики базується на наступному феномені: при накладанні руки на проблемну зону тіла - тонус індикаторного м'язу знижується, а при відсутності  проблеми - він не міняється. В такий спосіб, через індикаторний м'яз, можна виявити локалізацію та вид патології ще на доклінічному етапі захворювання та здійснити кінезіологічний корекцію.

​

Діагностика через асоційовані м'язи.

​

Кожний м'яз має свої взаємозв'язки (асоціації): з внутрішнім органом, меридіаном, хребцево-руховим сегментом, нейро-лімфатичною, нейро-судинною  зонами тощо. Якщо в певній системі, органі, меридіані, зоні виникла або зароджується проблема, то тонус зв'язаного/асоційованого з ними м'язу знижується. Визначивши м'яз із зниженим тонусом, спеціаліст має змогу діагностувати проблемний орган або системні розлади.

​

Автор - Ігор Циркот